Юрій «Лисий» Кондрахін - фанат футбольного клубу "Металург" (Маріуполь).

Юрій Анатолійович Кондрахін народився 19 вересня 1999 року в місті Маріуполь. Навчався у міській школі №28, а закінчивши її вступив до Вищого професійного металургійного училища №99, де здобував спеціальність помічника машиніста. З ранніх років захоплювався спортом: від секції з вільної боротьби у молодшій школі, до боксу в юнацтві. Всидіти на одному місці - це було не про маленького Юрка.

Відвідувати матчі маріупольського "Металурга" на фанатському секторі розпочав з листопада 2015 року. Відстоював честь клубу в «лісі», на бинтах та з капою в зубах.

Близький друг та одноклубник Юрія згадує один з виїздів до міста Краматорськ у 2016 році: - "Юра «Лисий» тоді був один з наймолодших представників Маріупольского фанатського руху. Тоді всі гадали що цей виїзд буде звичайною буденністю фаната, так би мовити. Але Юра і ще ряд хлопців так не вважали. Вони нікому нічого не сказавши, пронесли на стадіон піро та дими, і створили справжню фанатську атмосферу тоді на гостьовому секторі. Чим і привернули увагу фанатів Краматорська. В перерві між таймами надійшла пропозиція від представників Краматорська побитися. Ніхто на той час не готувався до бійки, гадали що то буде черговий звичайний виїзд. Юра був одним з тих хлопців, котрі без жодних вагань погодилися та з посмішкою на обличчі виходили на бійку! Ми тоді одержали швидку перемогу, та між представниками була домовленість не оголошувати результат. Тож так звичайний виїзд, завдяки «Лисому», став приємною згадкою та залишився в памʼяті назавжди".

За спогадами рідних та друзів, чи не найбільше Юрій полюбляв активний відпочинок та мандрувати Україною. Чи то до Києва - вболівати за рідний клуб або збірну, чи до Львова - куштувати місцевий шоколад, чи на Закарпаття - милуватися краєвидами та смакувати трав'яні чаї.

В 2020 році підписав контракт на службу у лавах окремого загону спеціального призначення «Азов». Взяв позивний «Стів» та обіймав посаду інструктора з водіння взводу оперативного призначення.

В спогадах рідних та побратимів Юрій назавжди залишиться дуже позитивною та життєрадісною людиною. Був націоналістом та завзятим патріотом, із великою кількістю планів на життя. Але найбільше Юрій любив рідний Маріуполь. Був цілеспрямованим і далекоглядним. Боровся із несправедливістю. З коханою Софією мріяли одружитися і будувати сім’ю, як тільки закінчиться війна.

За кілька днів до початку повномасштабної війни Юрій вивіз свою дівчину з Маріуполя до батьків у Запоріжжя. Перебуваючи в пекельних міських боях в оточеному міста, при кожній нагоді намагався підтримувати та заспокоювати також і рідну сестру.

Під час оборони міста іноді виходив на зв’язок з дахів висоток аби сказати, що живий та дізнатися, яка ситуація у близьких. Останніми його словами до коханої були: - "Раптом що - не ображайся на мене, в нас міські бої. Я за тебе і за своє місто буду стояти до останнього, не дивлячись ні на що".

Молодший сержант Юрій Кондрахін загинув 13 березня 2022 року, отримавши несумісне з життям поранення під час виконання бойового завдання. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. (посмертно).