Владислав «Зачьот/Залік» Назаренко - фанат футбольного клубу "Арсенал" (Харків), представник колективу «Mad Rovers».

Владислав Сергійович Назаренко народився 15 липня 1982 року в місті Харків. Закінчив школу №169 та Харківський національний університет ім. Каразіна..

Владислав стояв біля витоків фанатського руху харківського "Арсеналу" в далекому 2000 році. Саме він на самому початку об’єднав всіх у єдиний та дуже дружній колектив на ім’я «Mad Rovers», а також постійно пояснював та прививав усім в колективі любов до трушного україно-британського олдскулу.

Одноклубники Владислава згадують, що згідно традиції тих років, він постійно любив вигадувати різні прізвиська для всіх новеньких, що приходили на сектор. Але історія його власного прізвиська була пов’язана з тим, що він замість одного дуже важливого заліку в університеті - психанув, і поїхав під час літньої сесії на виїзд до Кременчуга. Казав тоді: - Хоч в мене сьогодні і важливий залік, та любов до "Арсеналу" важливіша! Згодом цього заліку йому не вистачило для здачі сесії, і, на жаль, був відрахований з вишу. Одразу з цим його призвали на строкову службу, і на довгих півтора роки довелося залишити фанатський рух.

В цивільному житті Влад був талановитим та розвивався в багатьох напрямках. Між тим, ніколи не цурався простої важкої роботи, аж поки не знайшов себе у сфері держзакупівель, де разом зі своїм другом з сектору наводили галасу та боролися із прогнилою системою державних закупівель. Під час подій Революції Гідності, це була чи не найголовніша ціль для нього. Казав: - Або зараз, або ніколи наш народ зумів би покінчити з масовою корупцією.

Був активним учасником Майдану та робив багато ґрунтовних дописів на цю тему в соцмережах. Щоб не бути викритим - завжди писав під вигаданими нікнеймами. Наприклад, László Imre, а деякі його колеги й досі знають Владислава тільки за цим псевдонімом.

З початком війни на Сході Владислав був одним з перших добровольців, що стали на захист України. Пліч-о-пліч з іншими славетними «Кіборгами» боронив Донецький аеропорт в 2014 році. Окрім неабиякого інтелекту, в нього завжди був дотепний гумор і тяглість до високих матерій, витончених речей. За це побратими доби АТО дали йому псевдо «Граф». Друзі по зброї характеризували його, як звичайного хлопця, що з цивільної людини зумів перестроїтися в генія свого фаху і лідера думок.

Побратими та учні Владислава з великою повагою говорили про його знання та досвід у саперній справі. Казали, що він міг би очолити цей рід військ, але відсутність вищої освіти далася взнаки.

Після повернення з АТО, Владислав продовжив свою улюблену справу - боротьбу з корупцією під час тендерних закупівель. Хто знає, можливо і завдяки його боротьбі, згодом з’явилась система Prozorro. На жаль, тоді він вже не приймав таку активну участь у відновленні Арсенальського руху і завжди був небагатослівним. Можливо, пережите на Сході та втрата побратимів залишились важким психологічним відбитком на подальшому житті.

З перших днів повномасштабного вторгнення  «Зачьот» знову став до зброї. Брав участь в обороні рідного міста. Потім були операції по звільненню Старого Салтова, Балаклії та Куп’янська. Був головним сержантом - командиром 1 інженерно-саперного відділення 1 інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення.

Владислав Назаренко загинув 18 жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі н.п. Андріївка (Донецької обл). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Похований на Бочанівському цвинтарі в м. Люботин (Харківської обл.), де проживав останні роки разом з мамою.