Владислав «Розписний» Казарін - фанат футбольного клубу "Шахтар" (Донецьк).

Владислав Вадимович Казарін народився 28 вересня 1994 в місті Артемове (Донецької обл). Мешкав у місті Покровськ (раніше Красноармійськ), де закінчив школу № 3. Ще з юних років мав патріотичну позицію та сміливо її висловлював. Навесні 2014 року, як і більшість активних фанатів "Шахтаря", чинив супротив сепаратизму та проросійським виступам в регіоні. Разом з однодумцями зі свого міста, котрі також стояли на патріотичних засадах, заснували рух «Громадський актив Красноармійська». Відкрито заперечували прихильникам "руського миру" і псевдореферендуму, що на той час вже було небезпечно.

З початком російської агресії на Сході, Владислав одним з перших вступив до лав батальйону «Дніпро-1». Не хотів полишати фронт, а тому переходив між різними підрозділами, аби зостатися на передовій. Служив у батальйоні «ОУН» та 8-му батальйоні «Аратта» (Українська добровольча армія). Воював у Пісках та обороняв Донецький аеропорт восени 2014 року, до якого потрапив неофіційно, маючи відпустку в «Дніпро-1». Після загибелі «кіборга», в мережі стали з'являтися спогади тих, хто встиг із ним познайомитися під час оборони цієї фортеці. Серед іншого розповідали, як їхали до ДАПу з допомогою для українських вояків. Всередині заповненого їжею та водою БТРу не було місця, а тому Влад просто виліз на броню, вдягнув GoPro на голову і махнув рукою, мовляв, я готовий, поїхали. Більшу частину дороги до нового терміналу, броню дряпали уламки від снарядів, що розривалися неподалік. Влада тоді не зачепило, а кадри з його камери стали легендарними та згодом увійшли до фільму "Донецька Фортеця: Серце волонтера".

Окрім цього, учасник звільнення Карлівки (липень 2014) встиг повоювати  під Широкиним, на шахті «Бутівка» та Світлодарській дузі».  Пізніше служив стрільцем-санітаром 1-ї штурмової роти Добровольчого українського корпусу «Вовки», 1-й батальйон 54-ї окремої механізованої бригади. Паралельно з цим, Владислав не забував про навчання. У серпні 2016 року був зарахований на юридичний факультет Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара. Бойові товариші згадуватимуть, як юнак ділився із ними переживаннями від складених вступних іспитів до вишу. Побратими «Розписного» вірили, що з ним нічого не може статися.

Владислав Казарін загинув 10 серпня 2016 року. Його група потрапила під мінометний обстріл російських терористів неподалік Дебальцевого. Внаслідок розриву 120-мм міни боєць зазнав поранення, які виявилися несумісними з життям. Дорогою до лікарні він помер. Похований на Алеї Героїв Покровського кладовища. 25 листопада 2016 року нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). 10 травня 2017 року в Покровську на будівлі ЗОШ № 3 відкрито меморіальну дошку колишньому учневі цієї школи, котрий віддав життя у боротьбі за вільне майбутнє своєї країни.