Станіслав «Метро» Партала - фанат футбольного клубу "Металіст" (Харків), представник колективу Kharkiv City Patriots.

Станіслав Юрійович Партала народився 5 жовтня 1984 року в Харкові. В другій половині 00-х - на початку 10-х активно підтримував "Металіст" на домашніх та виїзних матчах, був основним бійцем колективу KCP. Найактивніші роки фанатського життя «Метро» припали на час розквіту українського навколофутболу, а сам він став справжньою легендою свого руху, адже був людиною вельми неординарною. Пов'язані з ним історії люди по всій країні переповідали один одному, а деякі з них варті того аби колись за ними зняли пригодницький бойовик.

Ще за часів активної участі у житті навколофутбольного колективу, у «Метро» проявлялися певні риси характеру та навички. Нестандартне мислення в екстремальних ситуаціях, рішучість діяти там, де більшість інших не могли дати собі раду. В роки, коли довколафутбольні баталії зробили стрімкий поворот в сторону професійних єдиноборств, Станіслав знаходив у собі впевненість та сміливість навіть тоді, коли поступався супернику за силою, або майстерністю. Небагатослівний та націлений на перемогу. "Розвідник від Бога" - казатимуть через роки бойові товариші, згадуючи успішні воєнні операції «Метро». Все виглядало так, наче життя спеціально весь час готувало його до військової звитяги, але своїм, завжди непередбачуваним шляхом.

Але зараз на дворі ще тільки 2014-й рік. В Україні почалась Революція Гідності. Рішучий харків'янин одразу став в авангарді боротьби народу за свої права та свободу. Був серед невеликої групи патріотів, котрі зупинили проросійських бойовиків на вулиці Римарській у ніч з 14 на 15 березня 2014 року. А вже за півтора місяці допомагав українським націоналістам у боротьбі з сепаратистами на вулицях Одеси. Як потім відзначала вся фанатська спільнота України, приїзд Станіслава з іншими фанатами "Металіста" на той матч суттєво допоміг місцевим активістам втримати місто у кровопролитний день 2 травня. З початком російського вторгнення на Донбасі став одним з перших добровольців «Азову», розпочавши свою славну військову кар'єру.

Сходження до справжньої легенди серед військової еліти країни Станіслав Партала розпочав з рядового бійця «Азову», знищуючи російську техніку та беручи в полон ворогів в безкрайніх степах Донбасу під час АТО. Специфіка характеру та корисні навички з цивільного життя стали в нагоді на війні, «Метро» очолив групу в складі полку Нацгвардії «Азов». Станом на листопад 2016 року сержант був старшим інструктором (заступником командира взводу) 1-го відділення взводу розвідки 1-го батальйону оперативного призначення ОЗСП «Азов».

Одними з найбільш відомих військових подвигів азовця, про які можна розповідати, часто згадують операцію з евакуацією тіла загиблого побратима поблизу Павлополя. Тоді Станіслав Партала ризикуючи власним життям, з групою розвідників й саперів, здійснив спробу забрати тіло полеглого товариша. Сталося так, що сапери, котрі рухалися попереду, підірвалися на вибуховому пристрої, двоє з них зазнали поранень. Групу почали обстрілювати, однак завдяки досвіду на той час сержантові Парталі вдалося вивести групу, евакуювати поранених та винести тіло загиблого.

Інший відомий випадок відбувся поблизу населеного пункту Зайцево, коли завдяки професіоналізму та вмілому керівництву боєм з боку відважного командира було знищено диверсійно-розвідувальну групу противника: чотирьох бойовиків убито, одного – взято в полон. Загалом, за роки свого перебування на фронті, Станіслав Партала провів незліченну кількість вдалих операцій, виходів на окуповані противником території та власноруч знищив десятки ворогів. Під час служби двічі отримував нагороди (від двох президентів). Ордени “За мужність” (ІІІ і ІІ ступеня) в 2016-му та 2017 роках, а також звання “Народний Герой України” в 2020 році. Втім, близько знайому зі Станіславом могли зауважити, що цікавили його зовсім не нагороди, а якісне виконання поставлених завдань.

З початком повномасштабного російського вторгнення «Метро» став на захисті Маріуполя. Завдяки йому, а також таким як він Воїнам, місто з останніх сил трималося настільки довго, віднімаючи у окупантів сили з інших фронтів. 27 лютого 2022 року в акваторії Азовського моря з’явилися бойові кораблі ворога, які розпочали обстріл узбережжя та спробували висадити морський десант. Бій прийняли морські піхотинці ЗСУ, які успішно відбили три спроби загарбників ступити на берег. Згодом морпіхи були змушені відступити для проведення перегрупування, прикриття їхнього відходу та тимчасове утримання берегових рубежів було доручено побратимам-нацгвардійцям — групі ОЗСП «Азов». Протягом 48 годин «азовці» відбили чотири спроби висадки морського десанту, завдали ворогу суттєвих втрат. Лейтенант Партала особисто знищив вісьмох загарбників та потопив два ворожі плавзасоби.

Останній свій бій могутній духом Воїн прийняв 2 березня, коли він та його підлеглі успішно виконали завдання з мінування можливих шляхів висування ворога й уже поверталися до пункту дислокації, але в районі селища Калинівки зіткнулися зі значно більшою за чисельністю групою ворога, котра спробувала їх оточити. Лейтенант Партала вміло організував відбиття нападу, у ході бою нацгвардійці знищили три бронемашини противника (дві з яких особисто підбив він сам). Діставши важке поранення «Метро» продовжував керувати боєм і зумів вивести свій підрозділ у район зосередження. Але врятувати життя мужнього командира медикам не вдалося.

Сумна звістка про смерть вірного сина України швидко розлетілася поміж фанатами. Багато хто зауважував, що разом зі смертю «Метро» від нас пішов не лише справжній лицар війни, але й частинка того романтичного навколофутбольного життя часів початку минулого десятиліття, яку ми всі так полюбляємо згадувати і за якою часами дуже сумуємо. Вийшовши з когорти найактивніших футбольних вболівальників, Станіслав Партала вписав своє їм'я в історію визвольної боротьби українського народу за своє існування. Колись, про його військовий хист та звитягу люди неодмінно мають дізнатися більше. Двоє прекрасних дітей можуть пишатися подвигами свого батька. Пишатиметься своїм вірним сином і вся Україна.