Сергій «Сєвєр» Табала - фанат футбольного клубу "Суми".

Сергій Олександрович Табала народився 16 грудня 1995 року в місті Лебедин (Сумської обл). Після закінчення Сумської спеціалізованої школи №9 здобув фах кухаря-кондитера в Сумському хіміко-технологічному центрі ПТО. Змалку цікавився історією рідного краю, родини, пишався, що пращури були хоробрими воїнами. Дитинство ж його не було легким: батько помер, коли Сергієві було 5 років, а мама була змушена поїхати на заробітки за кордон. Вихованням займалася бабуся.

Фанатський сектор ФК "Суми" почав відвідувати в сезоні 2012/13. За спогадами одноклубників, Сергій одразу показав свій бойовий характер, хоча був на той час ще дуже юним. Пригадують історію з патріотичним маршем в Сумах, після домашнього матчу з харківським "Геліосом" в 2012 році. Тоді в багатьох містах міліція забороняла учасникам подібних заходів носіння масок та закривати обличчя. Під час маршу відбулась перепалка з недоброзичливими перехожими, після чого тодішні міліціанти вимагали зняти маски. «Сєвєр» був одним з тих, хто рішуче відмовився це виконувати і почалась штовханина, що переросла в затримання кількох учасників.

Ще зі шкільного віку був розбишакою та справжнім лідером для однолітків. Будучи харизматичною та цікавою особистістю, вмів проявляти характер в тих випадках, коли цього потребувала ситуація. Друзі згадують, що юнацьке життя Сергія проходило переважно на вулиці, де ситуації бували різні.

Але з 15-річчя сильно змінився. Сергій перейшов повністю на українську мову і твердо вирішив стати на шлях українського націоналіста. Намагався перевиховати своїх тодішніх друзів, а не знайшовши розуміння серед них - почав шукати однодумців у патріотичних колах.

Не обмежуючись лише підтримкою футбольного клубу, разом із однодумцями з "Молодої Батьківщини", активно брав участь у боротьбі з педофілами в рідному місті. Красивий юнак часто зголошувався бути "приманкою" для виявлення збоченців, яких відловлювали та провчали.

На столичний Майдан Сергій поїхав ще до фактичного початку Революції Гідності. В листопаді підшукував таких же активних хлопців, готових йти до кінця. 29 листопада вступив до лав «Правого сектору», ставши згодом командиром одного з загонів. 18 лютого 2014 брав участь у зіткненнях з міліцією на Інститутській, а в ніч з 18 на 19-те його загін захищав барикади не Хрещатику.

Побратими ще з часів Майдану згадували, яким «Сєвєр» був фартовим. Знаходячись постійно на передовій опору псам злочинного режиму, його друзі мали поранення, переломи та контузії. Сергія ж ці негаразди оминали стороною. Жартував, що боги люблять його. Так, саме боги, адже був язичником.

Друзі згадують, що після Майдану «Сєвєр» виглядав вже як польовий командир. Пройшовши підготовку, не вагаючись пішов на фронт в складі 5-го окремого батальйону ДУК «Правий сектор». У липні-серпні 2014 боронив Міжнародний аеропорт «Донецьк». Перебував у самому пеклі боїв, а 28 серпня отримав поранення уламками гранати в груди і руку.

Не бажаючи залишати побратимів, відбув на лікування лише за наказом командира, а вже у вересні почав збиратися назад. В ті дні «кіборги» захищали будівлю ДАПу в запеклих боях, кожна людина була на рахунку.

Сергій Табала загинув 6 листопада 2014 року внаслідок влучання артилерійського снаряду 100-мм протитанкової гармати МТ-12 «Рапіра» під час штурму російськими бойовиками диспетчерської вежі аеропорту. Разом з ним загинули двоє побратимів.

«Сєвєр» став наймолодшим з «кіборгів», а також наймолодшим на той час полеглим військовим з Сумської обл. Похований на Алеї слави в рідному місті. 21 листопада 2016 року президент України підписав указ про присвоєння Сергію Табалі звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).

19 лютого 2016 року на честь Сергія Табали було перейменовано колишню вул. Паризької Комуни в м. Суми. Почесний громадянин міста Суми (з 17 грудня 2014 року). На будівлі школи, де колись навчався Сергій встановлено меморіальну дошку.