Роман «Біч» Романенко - фанат футбольного клубу "Дніпро", представник колективу «Перспектива 14».

Роман Сергійович Романенко народився 21 січня 1994 року в місті Дніпро. Був відмінником у школі та продовжив навчання на бюджеті в одному з найкращих вишів міста - ДНУ ім. Гончара на спеціальність «маркетинг». В 16-річному віці потрапив на фанатський сектор "Дніпра", за яким об'їздив  багато міст України. Завжди намагався розвиватися різнобічно, окрім навчання в університеті приділяв увагу спорту - бокс, біг, кросфіт. Приєднався до колективу «Перспектива 14», який став наступним поколінням більш відомого - «МиД». Дуже любив подорожі та захоплювався фотографією.

З початком Революції Гідності, як і багато фанатів "Дніпра", не вагаючись вирушив до столиці, де став учасником найвизначніших подій Майдану. Зокрема на вул. Грушевського, а також в останні дні революції. Після повернення до рідного міста був одним з тих, хто захищав облраду від сепаратистів. Разом із багатьма друзями з фанатської трибуни, Роман прагнув якомога швидше приєднатися до українського війська. Восени 2015 року перевівся на заочне навчання та вступив до лав тоді ще батальйону «Азов».

В «Азові» «Біч» служив на посаді снайпера. Проявляв високий професіоналізм, постійно тренувався та самовдосконалювався. Завдяки свої наполегливості отримав звання сержанта, став командиром відділення снайперів. З 2017 по 2018 рік постійно виконував бойові завдання по всій лінії фронту — Водяне, Широкине, Павлопіль, Мар'їнка, Авдіївка, Катеринівка. В березні 2019 року був одним з тих, хто врятував життя  важко пораненому на Світлодарській дузі командиру групи снайперів. В квітні того ж року отримав звання молодшого лейтенанта.

Побратими любили та поважали «Біча», який був душею будь-якої компанії. Пізніше вони згадуватимуть, що він був наділений найкращими людськими якостями та був справжнім прикладом для всіх друзів та оточуючих його людей. Роман Романенко загинув 10 серпня 2019 року на тій самій Світлодарській дузі, де за півроку до цього врятував життя побратима. Перебуваючи в групі розвідки, котра відстежувала пересування ворога, підірвався на ворожому фугасі та помер внаслідок уламкових поранень. Одразу після вибуху розпочався обстріл групи з усіх видів озброєння, через що «Азовцям» не вдалося одразу забрати тіло Романа. Зробити це вдалося лише через три дні.

14 серпня 2019 року Воїна поховали на Чаплинському кладовищі в Дніпрі. «Редіс» - командир полку «Азов», згадуючи Романа скаже: - "Загинула безумовно достойна людина, бойовий офіцер, досвідчений воїн, який був у змозі приймати виважені рішення на полі бою". Указом президента України від 23 серпня 2019 року нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). На отримання цього ордена «Біча» подали ще за життя, після підтвердження однієї з успішних бойових операцій. На превеликий  жаль, нагороду отримувала вже мати Романа, для якої він був єдиною дитиною.

Захоплюючись фотографією та постійно вдосконалюючись свій хист, він залишив по собі низку неперевершених робіт - справжніх хронік війни. Після смерті Романа у його рідному Дніпрі, в музеї АТО, пройшла виставка його світлин, зроблених під час бойових завдань.