Орест «Гонор» Квач - фанат футбольного клубу "Динамо" (Київ), представник колективу «Young Hope».

Орест Арсенович Квач народився 23 липня 1991 року в місті Заліщики (Тернопільської обл). Навчався в спеціалізованій школі І-ІІІ ст. імені Осипа Маковея з поглибленим вивченням інформаційних технологій та технологічних дисциплін, а також гімназії ім. братів Гнатюків. Став випускником військового ліцею ім. Івана Богуна, студентом Київського національного університету ім. Вадима Гетьмана. Займався контактними єдиноборствами в тернопільському клубі «Характерник».

Батьки Ореста лікарі, а дідусь з ранніх років привчав його любити природу. В майбутньому це дало свій поштовх до зацікавлення язичництвом. Хлопець ріс бунтівником, якось він зірвав навчальний процес димовою шашкою. Ситуацію прокомунікував так, що йому висловили подяку за організацію тренування евакуації учнів з гімназії. В 15 років долучився до вишколів мілітаристичного спрямування. Навчаючись в Києві продовжив займатися контактними єдиноборствами, здобував призові місця на турнірах з бойового самбо та ММА.

Завзятий та цілеспрямований, він мріяв стати до лав «Альфи» (СБУ), однак в часи правління Януковича він не потрапив до  спецпідрозділу через націоналістичні погляди.

У студентські роки Орест познайомився з Тетяною, яка стала для нього коханою людиною та вірним другом. Ця жінка є частиною родини Ореста й у своїй сфері діяльності продовжує їхню спільну справу - боротьбу за Україну.

У 2009 році Орест долучився до правого руху столиці, активно боровся проти незаконних забудов Києва. Брав участь у порятунку озера Тельбін на Березняках, захисті Біличанського лісу на Святошині, виступав за збереження Музею історії Києва та Гостинного двору. В цей же час став лідером бойового крила «С14» - «Медобори», яка складалась з київських націоналістів та хуліганів "Динамо" і ЦСКА. В 2011 році яскраво виступив на турнірі з єдиноборств «Іду На Ви», учасниками якого були представники різних фанатських рухів.

Характерною рисою Ореста була наступна: він був магнітом для ідейних людей. Він ніколи не акцентував увагу на кольорах клубу, але навпроти обʼєднував людей за ідеологічними переконаннями. Він добре дружив з лідером «Оbolon Crew», "акціонував" на вулиці разом з «Terror Family», бився в лісі за «Young Hope», жив у квартирі представника ЦСКА, катав лівак за «Ниву» Тернопіль та приютелював з львівським колективом «Pride». Спільним знаменником всіх цих контактів була пряма дія.

Під час Революції Гідності був у найгарячіших точках протестів. Коли почалися вуличні бої, разом з побратимами відразу включився у боротьбу. Там отримав першу контузію та щасливо уник кулі, яка пролетіла фактично у нього над вухом. Під час бою на Інститутській взяв на себе командування групою. "Балотувався кандидатом у Небесну сотню, але не обрали мене" – жартував згодом.

З початком анексії Криму Орест спільно з іншими добровольцями почав готуватися до участі в бойових діях. У червні став до лав батальйону «Айдар», де був чи не наймолодшим у підрозділі досвідчених бійців. В одному з перших успішно виконаних завдань його група взяла в полон 18 осіб з ворожої групи «Заря». Під час іншої нічної вилазки вдалося знешкодити ворожий танк.

Орест Квач загинув 27 липня 2014 року в боях за місто Лутугине (Луганської обл). Похований в рідних Заліщиках. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). В 2015 році було відкрито пам'ятну дошку на будівлі гімназії, в якій навчався полеглий Воїн. Того ж року в Конотопі з'явилася вулиця названа в його честь. Хулігани "Динамо" провели великий турнір з єдиноборств на честь Ореста. До сьогодні, численні графіті памʼяті Квача прикрашають вулиці столиці.

Ще у далекому 2009 році він міркував: «Воля або смерть» – щоб слідувати цим словам потрібно багато чим жертвувати, і не зупинятись, не здаватись. Бувають моменти слабкості, з цим потрібно боротися. Багато хто у складних ситуаціях збивається з основної мети… А на рахунок жертв, то я просто так не жертвую».