Олег «Риба» Рибальченко – фанат футбольного клубу "Динамо" (Київ), представник руху «White Boys Club».

Олег Ігорович Рибальченко народився 19 травня 1994 року в місті Черкаси. Навчався в школі №28, а в 2011 році вступив на історичний факультет Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Навчався на кафедрі нової та новітньої історії зарубіжних країн.

Футболом захоплювався від самого дитинства. Мріяв стати професійним гравцем, навіть попри діагноз бронхіальна астма, котрий лікарі поставили юнакові ще в ранньому віці. Щоб переконати батьків займатись футболом, у віці 7 років потайки ходив радитися з лікарями і вимагав довідку, яка б дозволяла йому відвідувати секцію з футболу.

На свою першу трибуну вболівальників Олега привів батько. Так вони разом відвідували матчі у рідних Черкасах і вибирались на виїзди до Києва підтримати збірну. Наразі батько Олега Рибальченко - Ігор Валерійович також служить у лавах ЗСУ, добровільно приєднавшись до захисту країни 24го лютого 2022 року.

На фанатську трибуну столичного "Динамо" Олег прийшов будучи студентом, а саме з 2011 року. Вивчав культури фанатських рухів в усьому світі і допомагав розвивати високий рівень фанатської підтримки в "Динамо". Найважливішими святковими днями для Олега в ті роки були виїзди у різні міста України на футбольні матчі рідного клубу. Цікавився історією клубу, а також був активним учасником всіх навколофутбольних подій. Колекціонував памʼятні знакові речі клубу, що мали для нього важливе символічне значення.

Навчаючись на історичному факультеті, Олег вивчав історію країн західної Європи. Тому, коли злочинна влада, за вказівкою Кремля, вирішила позбавити Україну європейського майбутнього, як і переважна більшість його одноклубників відстоював вибір українського народу під час подій Революції Гідності. З початком російського вторгнення на сході країни став до зброї, воював у добровольчому взводі «Синдикат» (в складі добровольчих батальйонів «Айдар» та «ОУН»). На Донбасі брав участь у боях в селі Піски та місті Щастя.

Після повернення до цивільного життя закінчив університет, на відмінно захистивши в 2017 році магістерську роботу «Військова диктатура в Греції 1967-1974 років». Реалізував свій хист на журналістській ниві. Працював журналістом-розслідувачем та публікувався в низці відомих видань, розкриваючи у своїх статтях резонансні корупційні схеми і зловживання посадовцями. Близькі згадують, що таким чином Олег знову опинився на війні, тільки вже іншій. Від протистоянь на Майдані та жорстких боїв у Донецькій обл. та на Луганщині, почалася його війна з корупцією.

В 2021 одружився із коханою Анастасією, з якою були разом ще зі студентських років. Друзі згадують, що за ці роки Олег змінився. З того періоду багато подорожував світом та мав велику кількість планів на майбутнє, окрему частину з яких прагнув втілити у життя до свого 30-річчя. Але найбільше з усіх міст світу любив Київ і говорив, що хоче будувати сімʼю і досягати своїх цілей тільки в цьому місті.

З першого дня повномасштабного вторгнення «Риба» знову став до зброї у лавах добровольців «УВО». Був розвідником, командував відділенням. Брав участь у боях за Київ, а пізніше на Бахмутському напрямку. Побратими згадують, як він без вагань, спокійно й методично виконував найнебезпечніші завдання. Олег Рибальченко загинув 21 грудня 2022 року в бою за Бахмут поблизу селища Кліщіївка від влучання ворожого снаряду. Прощалися з 28-річним Воїном у Михайлівському Золотоверхому соборі.