Олег «Сухарь» Мудрак - фанат футбольного клубу ЦСКА (Київ), представник колективу «Trouble Company».

Олег Васильович Мудрак народився 20 серпня 1987 року в місті Києві. Навчався в школі №193. Ще будучі у школі твердо для себе вирішив проходити строкову службу в армії. В школі не був відмінником, але вчився дуже старанно. Годинами міг зачитуватися книгами про Другу світову, подумки поринаючи в події тієї війни.

Після закінчення школи Олег більше року очікував призову на службу, і щоб не гаяти час пішов працювати в один із відомих столичних супермаркетів. Зоною відповідальності його були снекові товари, сухарики, чіпси – через що серед фанатського руху, і пізніше на війні, йому дадуть символічний позивний «Сухарь».

З дитинства захоплювався спортом: в 5-му класі займався греблею, ходив у походи на каноє із Дніпра по Десні. Згодом почав проявляти інтерес до бойових мистецтв - 6-7 класи були дзюдо, тхеквондо та карате. Проте всі ці секції і тренери були «одноразовими» і не виходило системно займатись. Будучі учнем 8-го классу Олег знайшов свій спорт - це була  «Школа мужності» на Оболоні, секція із айкідо, під керівництвом тренера і Сен-Сея Олександр Едуардовича Оборського.

Демобілізувався Олег зі строкової служби восени 2006 року, і до 2014 року системно займався кікбоксингом в СК «Фортуна» на Виноградарі.

На фанатський сектор столичного ЦСКА прийшов в старших класах, у 2004 році. Одноклубники згадують веселу історію за участі Олега, яка сталася на початку його фанатського шляху. 11 вересня 2005 року "Динамо" Київ грало на виїзді із одеським Черноморцем. В ті часи Київ ще був містом без дербі –  фанати Динамо то ЦСКА завжди виступали за Столицю, а не за клуби. Олег із своїми друзями поїхали потягом на виїзд до Одеси. Загалом склад був 17 чол. Паралельно автобусами до Одеси на забів із одеситами поїхала банда «Capitals», яка після крутого плотняка отримала від піратів на горіхи. Отже одні кияни - побиті, потрібно брати реванш. Склад із 17 людей, в якому і Олег, висувається на стадіо. Із вулиці Канатної завертаємо за ріг на провулок Сабанський, підпалюємо дими. І через увесь цей провулок під пам’ятником Кобзаря одномоментно бачимо сотню пар піднятих рук: - Давай, понєслась! Олег із довольними очима – їх сотня, а нас 17!  – Понєслась! Ми ж цього хотіли, пацани! Вуличний плотняк тривав хвилин 5, поки сторони не розвели acab. Олег за всю цю бійку не те що не впав ні разу, він всадив на сраку крєпко 3 чи 4 опонентів, і ще при цьому встигав допомогати підійматись із асфальту своїм друзям.

За тиждень після цього виїзду Олег відправляється проходити військову службу до в/ч 3027, спецпідрозділ «БАРС», 4 батальйон спеціального призначення.

Олег був учасником революції гідності, після якої і було вирішено створити свій навколофутбольний колектив. Мета була проста: сколотити невеличкий міцний колектив, котрий буде орієнтований на двіж на міських вулицях. Ліс – це лише тренування для молоді. Отже 23 березня 2014 колектив вперше заявив про себе на фан-турнірі у Сумах, що і є ДР «Trouble Company». Авторитет Олега був настільки високим, що не те що молодь, а й старші хлопці, лідери фірми, його друзі дитинства до нього звертались виключно Олег Васильович.

Повернувшись з армії, вступає до Національного Авіаційного Університету, за напрямком «Телекомунікації та зв’язок». Доречно сказати, що Олег за 35 років встиг здобути 3 вищі освіти – технічну, військову та юридичну.

За період з 2006 по 2014 рік точно знав, що хоче бути спецпризначенцем, проте у круті підрозділи типу СБУ «АЛЬФА», або спецназ МВД «Омега». в той час, без великого блату попасти було нереально. «Беркут» - Олег відверто зневажав, а навіть краще сказати «презірал до омєрзєнія». Проте до самого 2014 року не полишав спроб здобути роботу своєї мрії, в цей же період працював інженером структурованих кабельних систем, барменом, охоронцем.

Найближчі друзі, разом з якими Олег їздив на футбольні матчі, згадують, що він був душею компанії, завжди дотепно жартував, міг заступитися за друзів та ніколи не давав задню. А ще радував друзів приготуванням коктейлів з елементами фристайлу. Окрім спорту та навколофутбольних пригод, Олег полюбляв рок-музику. Особливе місце у його житті займав гурт Metallica. 18 серпня 2019 року він здійснив одну з найбільших мрій свого життя - разом із побратимати ОСЗП «АЗОВ» відвідав концерт улюбленого гурту в Празі. Це історія про те, що Олег будь яку мрію робив своєю метою та завжди її здобував.

З початком АТО Олег, разом з кількома друзями, вирушив на фронт. Про своє рішення повідомив лише невеликому колу близьких, суворо заборонивши говорити мамі.

Побратими згадують, що «Сухарь» від самого початку націлився потрапити до «Азову». У складі підрозділу зарекомендував себе як людина-скеля, був прикладом стійкості і мужності. Брав участь в операціях в Лебединському, Водяному, Широкиному. Всюди проявив себе як рішучий воїні, і врешті був призначений командиром 1-го батальйону ОЗСП «Азов» НГУ.  Пройшов шлях від солдата до комбата. Був кулеметником, командиром відділення, командиром взводу, командиром роти, командиром батальйону.

Початок повномасштабного вторгнення «Сухарь» зустрів у Маріуполі. Якою б складною не була ситуація, командир не давав бійцям падати духом, був налаштований стояти до останнього в оточеному ворогом місті.

Вийшовши за наказом у полон в травні 2022 року, Олег потрапив до колонії в Оленівці (Донецької обл). В ніч теракту перебував у сусідньому бараці від того, де ворог підірвав українських військових. Довгий час рідні та друзі не мали інформації про місце перебування та стан «Сухаря», аж поки не побачили кадри, на яких його важко було впізнати через схудлість та виснажений вигляд.

Після повернення з полону Олег проходив лікування, бачився з друзями та роздумував про повернення на фронт. Був нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня, Козацький Хрест II ступеня, Медаль МВС «Захиснику Маріуполя», Почесна відзнака Командувача ОТУ Маріуполь «За оборону Маріуполя», Відзнака полку «Азов» - «Широкінська операція», Нагрудний знак НГУ «За доблесну службу», Нагрудний знак МВС «За відзнаку в службі»,  Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції».

Здавалося, найважчі моменти лишились позаду.

Але 21 лютого 2023 року серце воїна зупинилось під час поїздки в Дніпро, куди вирушив у справах з кількома побратимами. Тортури та катування пережиті в полоні не змогли зламати залізну волю командира. Та, на жаль, похитнули його фізично...

Прощання з Олегом Мудраком пройшло 25 лютого на одній з баз «Азову» в присутності побратимів комбата. Прах «Сухаря» розвіяв його командир Герой України – Друг Редіс, разом із побратимами та близькими над Дніпром у Києві під композицію гурту Metallica, як і заповідав «Сухарь».

13 червня 2024 року київську СЗШ №193, де колись навчався Олег Мудрак було перейменовано на Ліцей № 193 імені Олега Мудрака. 29 серпня 2024 року на його честь було перейменовано колишню вул. Генерала Наумова в Святошинському р-ні Києва.