Микола «Робін» Сидорченко - фанат футбольного клубу "Динамо" (Київ).

Микола Олегович Сидорченко народився 21 грудня 1998 року в місті Торез (Донецької обл). Навчався у Калинівській ЗОШ №1, а після чого закінчення 6 класу вступив до кадетського корпусу та навчався там до 11 класу. З раннього віку залишився без батьків, тому його вихованням займалась бабуся. Після закінчення школи вступив до Національного Університету фізичного виховання і спорту України на спеціальність бокс. З дитинстві займався малюванням, в зрілому віці почав займатися спортом, такими видами як бокс, тайський бокс, а також кік-боксинг, з якого здобув розряд КМС.

В цивільному житті Миколу часто заносило, але коли він потрапив у навколофутбольне середовище, це дуже допомогло йому знайти певний баланс у житті. Друзі згадують, що «Робін» був справжнім шибайголовою.

В 2018 році потрапив до лав хуліганів "Динамо". За спогадами друзів, «Робін» відчайдушно себе показував у бійках з фанатами інших клубів, постійно бив, постійно йшов вперед.

Будучи непоганим спортсменом, представляв "Динамо" на професійному турнірі з боксу в Німеччині, де протистояв представику "Уніон" Берлін. Тоді, крім одноклубників з Києва, за Робіна вболівали також хулігани "Динамо" Берлін.

Шлях боротьби за вільну Україну розпочався для Миколи організацій «Національні Дружини» та «Centuria», в лавах яких він ознайомився з українським націоналізмом. Він не один раз виходив на протести проти незаконних забудов та дуже любив бити «тітушок».

З початком повномасштабної війни «Робін» приєднався до одного з підрозділів, створених ветеранами "Азову". Йому подобалось воювати, тому без сумнівів став штурмувиком. У складі Третьої штурмової бригади він відчував себе на своєму місці. Був одним з небагатьох представників фанатської сцени, хто мав підтверджених знищених у стрілецькому бою ворогів. Він не раз виходив на ризикові задачі та завжди виходив з гордо піднятою головою після виконаної задачі.

Про один з епізодів на Запорізькому напрямку згадує друг та одноклубник Миколи: - "Коли я приїхав на штаб і почув там історію, як мала група людей з нашої сторони вирішила пройти вперед на розвідку та вступили там в бій. Я відразу подумав - там 100% «Робін», і почав пробивати інформацію: чи всі цілі і не має поранених".

За його словами, в той день Микола з побратимами перебував на позиціях і хтось з хлопців запропонував піти прогулятись. «Робін» підтримав ідею, і ось вони вирушили. Незабаром вони зустріли кількох окупантів, за якими простежили до їхніх позицій, вступивши там з ними в бій та ліквідувавши всіх. Прибуло підкріплення ворога з сусідньої позиції, тож група «Робіна» мусила відійти, що й зробила без втрат.

За спогадами побратимів, Микола казав, що на війні набагато легше аніж в цивільному житті. Мріяв піти на контракт в ССО.

В березні 2023 року «Робін» боронив. Був одним з піхотинців, хто героїчно стримував ворога, коли той вже зайшов у місто. Продовжував відстрілюватися з АК та РПГ навіть тоді, коли ворог зруйнував будівлю, з якої вели бій захисники міста. 26 березня 2023 року Микола Сидорченко загинув внаслідок обстрілу з танка.

Довгий час тіло воїна перебувало на тимчасово окупованих територіях. Прощання відбулося у вересні 2024 року в смт. Калинівка (Фастівського р-ну, Київської обл).