Максим «Пістон» Кагал - фанат футбольного клубу "Кремінь" (Кременчук).

Максим Володимирович Кагал народився 5 липня 1991 року в Кременчуці (Полтавської обл). Навчався в школі №3, а в 2010 році закінчив Кременчуцький технікум залізничного транспорту, після чого вступив до Кременчуцького національного університету ім. Михайла Остроградського. З дитинства полюбляв спортивні змагання, був вимогливим до себе та прагнув перемагати. Мав загострене почуття справедливості та часто заступався за інших.

Активно підтримував "Кремінь" на секторі наприкінці нульових - початку 2010-х років. В сезоні 2010/11 відкатав "Золотий сезон". За спогадами одноклубників, саме участь у фанатському русі мотивувала Максима розпочати дорослу спортивну кар'єру. Був постійним учасником турнірів зі змішаних єдиноборств "Іду на Ви", де щоразу демонстрував вправність та волю до перемоги. За роки проведені на секторі перейшов на українську мову.

Спорт залишався головним захопленням Максима в цивільному житті. В підлітковому віці він почав займатися регбі, грав за команду "Бастіон". Але найбільшою любов'ю були єдиноборства - кікбоксинг і тайський бокс.

Дещо відійшовши від фанатських справ, вирішив зосередитися на спортивних здобутках, і це йому вдавалося. В 2014 році Максим став чемпіоном світу з кікбоксингу за версією ISKA 2014. Ще в одній дисципліні на цих же змаганнях - здобув бронзову медаль. В тому ж році виграв срібло відкритого чемпіонату Кременчука з Регбі-7.

З кожним наступним кроком перед Максимом все більше відкривалась велика спортивна кар'єра. Але після участі в подіях Революції Гідності, він все частіше став замислюватися про необхідність стати на захист України.

В липні 2015 року приєднався до полку «Азов», задля чого пропустив виступ на міжнародному турнірі з кікбоксингу в Китаї. Ще раніше, в 2014 році, Максим вже їздив на військовий вишкіл до Києва, сказавши вдома, що їде працювати охоронцем.

Брав участь у боях в Широкиному, був на Світлодарській дузі. Побратими дослухались до порад Максима, і вже незабаром він став заступником командира 1-ї роти оперативного призначення 1-го батальйону оперативного призначення.

Перебуваючи в лавах «Азову» - вдосконалював та розвивав свої спортивні навички. Під час служби «Пістон» заявлявся на всі спортивні змагання, що були організовані НГУ та ЗСУ. Представляв полк у змаганнях з боксу, кросфіту, бігу, змаганнях з перешкодами. Під час змагань між усіма родами військ першим в «Азові» виборов право носити берет з відзнакою.

За спогадами близьких, тоді дехто з побратимів не хотів брати участь в спортивних заходах, коли дізнавалися про участь Максима, адже він все одно переможе. Паралельно із особистими виступами проводив для побратимів тренування з кікбоксингу та кросфіту.

Зустрівши повномасштабний наступ ворога в Маріуполі, на початку березня «Пістон» очолив зведений підрозділ, що отримав завдання стримати просування ворога. Пізніше командував групою «азовців», яка знищила командний пункт росіян, облаштований в одному з житлових будинків. Обидва завдання були виконані, а старший лейтенант НГУ особисто знищував живу силу ворога та брав у полон спецпризначенця військової розвідки РФ.

Максим Кагал загинув 25 березня 2022 року, отримавши численні поранення внаслідок падіння авіабомби поряд із позицією захисників Маріуполя. Похований на Алеї Героїв Свіштовського кладовища в рідному Кременчуці. 2 квітня 2022 року президент України підписав указ про присвоєння Максиму Кагалу звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).

На честь Максима Кагала перейменовано вулицю в м. Кременчук.