Максим «Максон» Вратський - фанат футбольного клубу "Чорноморець" (Одеса), представник колективу «Сегедка».

Максим Сергійович Вратський народився 30 листопада 1991 року в російському Холмську (Сахалінської обл). З 1999 року родина переїхала до Одеси, де і провів все свідоме життя. Навчався в школі-ліцей «Чорноморський» після чого закінчив Одеський національний морський університет за спеціальністю «Організація перевезень і управління на транспорті (морському)». Займався бойовими мистецтвами, зокрема бразильським джиу-джитсу.

З самого дитинства полюбляв історію та багато читав, мав великі пізнання в кінематографі та музиці. Обожнював дивитись кліпи на МТВ, що у майбутньому дало можливість бути одним з найкращих гравців у вгадай мелодію або вгадай кадр. Любив також компʼютерні ігри та спорт.

До фанатського руху "Чорноморця" прийшов у 2018 році, до цього час від часу відвідував матчі команди. Історія ця пов'язана також із головним спортивним захопленням Максима, адже представники руху почали ходити на тренування в той зал, де він вже займався.

Згодом Максим поринув у довколафутбольне життя з виїздами, спільними тренуваннями та щотижневими зборами. Вмілий на татамі та борцівському килимі, Максим зробив значний внесок в процес становлення колективу «Сегедка». Багато хлопців фактично не вміли боротися, а він детально та терпляче все показував і пояснював.

Брат Микола згадує, як Максим пробивав виїзд на матч полтавської Ворскли, з фанатами якої мають дружні відносини представники «Сегедки». Як він, незважаючи на труднощі з авто під час дороги, намагався якнайшвидше дістатися Полтави, адже хлопці вже чекали. Як вони колесо міняли під час подорожі, адже наїхали на якусь яму. Максим розповідав із великим захопленням про цей виїзд.

Окрім одеського клубу симпатизував також "Мілану", адже ще в дитинстві він отримав футболку Андрія Шевченка часів гри за італійський клуб. Якось воно так і повелось і Макс постійно спостерігав за іграми Мілана, його улюбленим гравцем був Кака, він був неймовірно щасливий коли той отримав Золотий Мʼяч. В їхній з братом кімнаті висів плакат з журналу «Футбол» де Кака тримав цю нагороду.

В цивільному житті Максим працював за фахом, останнім його місцем роботи було ТОВ «Ексім Фуд», де займався організацією логістики і транспортних перевезень. Майже весь вільний час проводив у залі. Займався популяризацією джиу-джитсу в Одесі, мав коричневий пояс (чорний пояс - посмертно) з цього виду спорту. Тренував дітей, а згодом - вів дорослу групу. Також тренував курсантів ВМС.

Разом із братом мріяли відкрити власний зал, в якому не лише навчали б техніці джиу-джитсу, а й виховували патріотично свідому молодь. Полюбляв гуляти пішки, довгий час був вегетаріанцем та піклувався про безпритульних тварин.

02 червня 2018 році Максим познайомився із майбутньою дружиною Софією, з якою одружився в червні 2022 році. А ще за рік у подружжя народився синочок Марк.

На початку повномасштабної війни Максим активно займався волонтерською діяльністю. Мав "білий квиток" через відсутність однієї нирки, та міг взагалі не йти до війська, але вже в березні 2022 році долучився до лав 126-ї бригади ТРО, де виконував бойові завдання в складі підрозділу «Бузький Гард», кістяк якого складають представники однойменного фанатського колективу з Миколаєва.

Військовий шлях «Максона» проходив на Південному напрямку. Спочатку перебував на посаді радиста, займався аеророзвідкою, а пізніше став номером обслуги мінометного розрахунку. Брав участь у визволенні Миколаївської обл. і правобережжя Херсонщини та міста Херсон. Був учасником в контрнаступальних діях 2023 року (плацдарм Пойма, плацдарм Кринки). Багато вільного часу приділяв військовій літературі та прагнув бути корисним чим тільки міг.

За спогадами рідних, війна майже не змінила Максима. Як і раніше він постійно був на зв'язку із дружиною, намагаючись час від часу приїжджати додому аби бачитись із Софією та новонародженим сином.

Максим Вратський загинув 5 січня 2024 року внаслідок ворожого удару високоточним снарядом під час боїв за плацдарм Кринки в н.п. Тягинка (Херсонської обл). Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) (від 13 березня 2024 року).

Пам'ятну табличку на честь Максима Вратського встановлено у будівлі Одеського національного морського університету, де колись навчався полеглий захисник.