Іван «Котигорошко» Чеканюк - фанат футбольного клубу ЦСКА (Київ), представник колективу «Praetorian Guard».

Іван Михайлович Чеканюк народився 24 листопада 1994 року в с. Гірка Полонка (Волинської обл). Навчався у школі №1 міста Луцька з поглибленим вивченням англійської мови . З дитинства займався єдиноборствами, зокрема джиу-джитсу. Після школи вступив до Київської муніципальної академії естрадного та циркового мистецтва. Маючи з раннього віку патріотичні переконання, юнак загартовувався в таборах та вишколах. Там отримав вміння тримати стрій та швидко приймати правильні рішення в критичних ситуаціях. Як виявиться пізніше, ця його риса характеру стане в нагоді під час війни. Із 2011 року він був членом націоналістичної молодіжної організації «Національний альянс». Не вживав алкоголю та не палив, активно пропагував здоровий спосіб життя серед однолітків і старших друзів. Вмів слухати і чути людей.

Та не лише юнацькі табори відігравали значну роль у становленні характеру юнака. Переїхавши по навчанню до Києва, він долучився до когорти фанатів столичного ЦСКА. Брав активну участь в житті руху, підтримував мініфутбольну та гандбольну команди на секторі. Розповідаючи про Івана, одноклубники неодмінно згадують про його завжди позитивний настрій, навіть у найбільш невеселих ситуаціях. Згадують, як під час поїздок він показував друзям фокуси з гральними картами, які ніхто не міг не те щоб повторити, а бодай навіть зрозуміти їхній секрет. За це серед фанатів його називали «Картьожніком».

З настанням подій Революції Гідності, як і багато представників столичних фанатських рухів, від самого початку брав участь у поваленні злочинної влади. Після початку російської агресії на Сході, майже одразу долучився до нещодавно створеного, тоді ще батальйону "Азов", в складі якого визволяв Мар’їнку, брав участь у боях біля Іловайська, Павлополя, Чермалика, Гнутового. У війську отримав позивний «Котигорошко», який, за словами побратимів, характеризував бійця якнайкраще, адже він був винахідливим та позитивним у важких умова фронтового життя.

З 2016 року брав участь у бойових діях в складі 11 батальйону «Київська Русь» (59 бригада ЗСУ), був розвідником та виконував завдання батальйонної розвідки. Широко відомим став випадок, коли біля н.п. Попасна «Котигорошко» у складі розвідувальної групи, посеред білого дня, грамотно маскуючись, здійснили проникнення  у тил противника та обійшовши ВОП (Взводний опорний пункт) здійснили його штурм, після якого були затрофеєні засоби радіозв'язку, спорядження, техніка та інші докази російської агресії. Ворогом було сконцентровано артилерійський удар у відповідь. На жаль, один із снарядів розірвався поряд, та уламками було перебито дві ноги побратима з позивним «Батя» та й сам Іван отримав поранення в коліно, але незважаючи на це почав евакуацію пораненого. Попри своє поранення, втому, стрес, величезну відстань, заміновані поля та різницю у вазі він дотягнув «Батю» до евакуаційної групи. За цей приклад сміливості та героїзму був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Постійно прагнув удосконалюватися, навчався працювати з новою зброєю, з найновітнішим  військовим обладнанням, високоточній стрільбі, тактиці, стратегії, маскуванню, тактичній медицині. Покращував навички англійської аби спілкуватися із морпіхами США та іншими цікавими гостями нашої країни. Не гаяв часу і в інших напрямках, як засновник та співавтор ідеї об’єднання ветеранів БРО (Бойовий Рух Опору) для соціалізації та підтримки ветеранів, створення робочих місць. Cтав засновником та співвласником комерційного проекту ветеранського бізнесу мережі піцерій BRO в м. Києві. Як частину соціального навантаження завозив піцу пораненим бійцям у шпиталі та центри реабілітації. Вже під час вторгнення російських окупантів до Київщини, піцерія  BRO безоплатно годувала воїнів ЗСУ, ТрО та добровольців, котрі забезпечували оборону міста.

З початком повномасштабного вторгнення «Котигорошко» зібрав групу досвідчених ветеранів АТО\ООС та здійснював патрулювання столиці. Будучи командиром розвідувальної групи, безпосередньо приймав активну участь у спецопераціях ГУР МО України зі звільнення н.п. Мощун, Гостомель, Буча, Ірпінь, Ворзель, Макарів, Бузова, Копилів. Виконував спеціальні завдання по знищенню російських окупантів в районі н.п. Базар, Поліське. Неодноразово виконував бойові завдання у Київській, Житомирській, Чернігівській, Миколаївській, Херсонській та Луганській обл.

Під час запеклих боїв у м. Сєвєродонецьк, після зіткнення групи з противником 08 червня 2022 року на посту опорного пункту «Промзона», здійснював супровід групи спеціального призначення ГУР МО України. Ворог концентровано вів артилерійський обстріл позицій з метою подальшого штурму. Іван Чеканюк до останнього моменту не лишав групу без нагляду та коригував їх маршрут, виводячи його з під обстрілу, аж поки ворожий снаряд влучив поряд та обірвав життя хороброго Воїна. Нагороджений орденом «За мужність» ІІ ступеню (посмертно).