Едуард «Фізик» Зебін - фанат футбольного клубу "Дніпро".

Едуард Миколайович Зебін народився 26 серпня 1976 року в місті Дніпро (колиш. Дніпропетровськ). Вищу освіту здобував за Кіпрі, а родина його жила в Стокгольмі. Ходити на матчі "Дніпра" на «Метеорі» почав ще в 90-х роках. Підтримував команду на домашніх та виїзних матчах не лише в Україні, а відвідував і закордонні єврокубкові виїзди. При цьому Едуард не входив до якогось окремого фанатського колективу.

В цивільному житті Едуард цікавився точними науками та філософією. За спогадами друзів, він був справжнім естетом думки, а все сказане ним мало глибокий сенс. Довгий час мешкав у Полтаві. Разом з дружиною Віталією виховували сина та доньку.

Едуард спокійно міг жити не в Україні, але маючи серце справжнього українця, з початком Революції Гідності поринув у події Полтавського Євромайдану, а також протистояння на вулицях столиці. В червні 2015 року Едуард прийшов до 17-ї РС ДУК «Правий Сектор», а згодом став бійцем 1-ї окремої штурмової роти (група легендарного Дмитра «Да Вінчі» Коцюбайло) ДУК ПС. Побратими згадують, що «Фізик» зачаровував глибиною своїх поглядів та сприйняттям реальності. Його душа вболівала за Україну, за її долю, за її світле майбутнє.

Мав великі плани на майбутнє. Мріяв зняти кінофільм про козаків, Майдан та війну. Не шкодував своїх сил у боротьбі. Був вишколеним бійцем, завжди готовим прийти на допомогу. Рішуче налаштований на радикальні зміни революціонер, критикуючи тодішню владу, попри все головним пріоритетом вважав захист Батьківщини. В одному з останніх дописів на своїй сторінці в соцмережах «Фізик» писав: - "... Наша країна хвора. Не може бути здоровою найбагатша ресурсами країна Європи і населена найбіднішим в Європі народом. Наша країна хвора, це медичний факт.

Отже, і наше суспільство хворе. Симптоми очевидні. Хтось гине і мерзне на Сході, хтось розважається в ресторанах. Хтось віддає останні 50 гривень волонтерам, а хтось ховає мільйони на городі та під матрацами. Все пронизано хворобою, духовною та фізичною. Якщо людина адаптована до хворого суспільства - вона хвора. Якщо людина в хворому суспільстві є диваком, ізгоєм, маргіналом - можливо, вона якраз здорова.

Хто ми, ті, хто втратили роботу, друзів, житло, дружин? Хто ми, ті, кому "нормальні" крутять пальцем біля скроні із питанням "чому ти не як всі, дім-робота? Навіщо тобі ця війна, вона нікому не потрібна, вас використовують, держава на вас клала, ви нікому не потрібні". Хто ми, хворі маргінали, чи навпаки, ті, на кому можна збудувати нормальну здорову країну?"

Едуард Зебін загинув 30 листопада 2016 року в результаті ворожого мінометного обстрілу поблизу Авдіївки (Донецької обл). Зазнавши уламкового поранення голови, прожив ще годину, був доставлений до Авдіївської лікарні, де серце воїна зупинилося. В цей день він планував повернутися до Полтави. Похований в селі Новоселівка (Дніпропетровської обл).

18 серпня 2020 року на будинку по вул. Соборності, 50 в Полтаві було відкрито меморіальну табличку Едуарду Зебіну. 12 березня 2021 року нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).