Артем «Мєдя» Медведєв - фанат футбольного клубу "Ворскла" (Полтава).

Артем Олексійович Медведєв народився 08 серпня 1991 року в місті Полтава. Закінчив середню школу №9, а з 2008 по 2013 рік навчався на історичному факультеті Полтавського національного педагогічного університету ім. В. Г. Короленка. З дитинства захоплювався футболом, а вже в 15-річному віці долучився до фанатського руху "Ворскли". Активно підтримував команду на домашніх та виїзних матчах, заставши роки розквіту українського навколофутболу.

Перед початком повномасштабного російського вторгнення, Артем деякий час працював у столиці, де також проживала частина його родини. Але початок великої війни зустрів у рідному місті. Попри відсутність строкової військової служби, навичок поводження зі зброєю та чіткого плану, «Мєдя» мав велике бажання допомогти війську. Безпосередньої небезпеки для далекої від фронту Полтави не було, тому було прийняте рішення рушати в Київ, на околицях якого вже точилися запеклі бої.

Прибувши до столиці, сміливий полтавчанин приєднався до місцевих ТрО та певний час служив у добровольчих формуваннях. Після звільнення Київщини Артем з побратимами почали активно готуватися до переведення на більш небезпечні напрямки фронту. Відчував, що не може відсиджуватися та гаяти час. Лише влітку оформився в ЗСУ, але не це було головним, адже йшов не за грошима. В першу чергу хотів робити корисні справи та наближати перемогу України.

У війську взяв позивний «Гесс». Долучившись до батальйону «Стугна», був командирований на Миколаївщину. Час від часу виходив на зв'язок з рідними, але ніяких подробиць не розповідав, намагаючись їх таким чином заспокоювати. Також не розповідав, що був гранатометником на одному з найгарячіших ділянок Південного фронту. Будучи відданим вболівальником "Ворскли", намагався слідкувати за життям клубу навіть перебуваючи на позиціях. Не маючи змоги дивитися матчі, телефонував своєму брату в перервах та після матчів аби дізнатися рахунок та подробиці гри.

Артем Медведєв поліг у бою 18 серпня 2022 року поблизу села Максимівка, що на кордоні Миколаївської та Херсонської областей. Гірка звістка надійшла наступного дня, але офіційного підтвердження не було. Отже вважався зниклим безвісти ще три місяці. Лише після контрнаступу українського війська на Херсонському напрямку, загибель мужнього Воїна було підтверджено. З війни Артема не дочекалася донька, брат, тато і мама. Поховали Артема 18.11.22 на Алеї Героїв у його рідній Полтаві.