Андрій «Балаган» Кореняко - фанат футбольного клубу МФК "Миколаїв", представник колективу «Корсари».

Андрій Анатолійович Кореняко народився 22 жовтня 1987 року в російському Хабаровську. Ще в юному віці переїхав до Москви, де став активно вболівати за тамтешній ЦСКА, беручи участь в навколофутбольному житті руху. Окрім цього, полюбляв історію та сповідував праву ідеологію. Сучану Росію вважав наступницею Радянського Союзу, а відповідно тюрмою народів. Сам Андрій не надто багато розповідав про той період свого життя. Товариші згадують, що в спілкуванні з ним це була здебільшого табуйована тема. Але відомо, що до України він переїхав після московських подій в грудні 2010го. Тоді, як і тисячі футбольних фанатів РФ, «Балаган» взяв участь в сутичках з ОМОНівцями та кавказцями на Манежній площі, котрі почалися після вбивства Єгора Свиридова. Однак тамтешня чекістська влада змогла придушити протест, після чого почалися репресії. Слідчі пообіцяли Андрієві, що обов'язково запроторять його до в'язниці.

Перший час Андрій мешкав у Севастополі, але вже незабаром перебрався до Миколаєва. В місті, яке стало його третьою домівкою, він став уболівати за місцевий однойменний клуб та згодом приєднався до колективу «Корсари», котрий був заснований ще в 2000 році. Ставши пліч-о-пліч зі представниками навколофутбольного півдня України, «Балаган» став учасником низки "вуличних" та "домовлених" екшенів в 2011-13 роках. Був з командою на домашніх та виїзних матчах.

З початком революційних подій в грудні 2013 року - поїхав до столиці. Брав участь у зіткненнях з псами режиму Януковича, зокрема у відомому протистоянні на вул. Грушевського. Паралельно з цим активно допомагав Майдану в Миколаєві. Режим Путіна, який забрав у «Балагана» одну домівку, планував відібрати і цю, бо Миколаїв мав увійти до московського проекту «Новоросія», якби плани загарбника здійснилися. Чудово розуміючи страшні перспективи настання "руського миру" на півдня нашої країни, Андрій без жалю бився з сепаратистами на вулицях міста. Був одним з тих, хто розганяв наметове містечко колаборантів.

Воля до боротьби та характер справжнього бійця, привели футбольного хулігана (як і багатьох інших), народженого в далекому Хабаровську, до лав тоді ще батальйону АЗОВ. «Балаган» першим з миколаївських фанатів долучився до добровольчого формування 3 червня 2014 р., а вже за десять днів брав участь в операції по звільненню Маріуполя. Боєць служив у розвідувально-диверсійній чоті, потім перейшов до 1-ї сотні. Саме у складі 3-го десятку 3-ї чоти 1-ї сотні Балаган вирушив у свій останній бій – штурм передмістя Донецька.

Андрій Кореняко загинув 4 серпня 2014 року в бою за українську Мар’їнку.

Смерть Андрія стала першою бойовою втратою азовського руху на цій війні. 29 червня 2016 року його посмертно було нагороджено орденом «Народний Герой України» та відзнакою «Холодний Яр». За участь в захисті Миколаєва від колаборантів удостоєний посмертної відзнаки «За заслуги перед Миколаївщиною» ІІ ступеня. Поховано Андрія у Миколаєві - українському місті, що стало рідним для росіянина, який не маючи синього паспорту віддав своє життя за Україну. Ім’я першого полеглого азовського Воїна назавжди закарбовано у назві однієї з вулиць міста (перейменована колишня вул. Піонерська). «Балаган» бажав Україні щасливої долі не на словах, а на справі. Водночас, воюючи проти окупантів, він сподівався на повалення режиму у себе вдома.