Олександр «Тара» Тараман - фанат футбольного клубу "Кривбас" (Кривий Ріг), представник колективу «Братія».

Олександр Володимирович Тараман народився 12 червня 1999 року в місті Маріуполь. Навчався у школі №4, а після 9-го класу вступив до Маріупольського Вищого професійного металургійного училища №99. З раннього віку почав займатися футболом, в молодших класах школи вступив до місцевої футбольної академії, яка тоді називалася "Іллічівець". Був дуже активним та здібним до спорту, одна зі стін в його кімнаті була обвішана грамотами і медалями. Пізніше займався контактними єдиноборствами, зокрема тайським боксом.

Захоплення футболом та контактними видами спорту привели Олександра у фанатський рух, згодом долучився до колективу «Братія» заснованого в Кривому Розі. Колектив був частиною харківського фанатського блоку KCP, тож Олександру неодноразово доводилось демонструвати свої бійцівські навички в сутичках з топовими суперниками. Одноклубники згадують його як дуже характерного хлопця, з важким ударом, але, разом з тим, і неймовірним почуттям гумору. Його сміх підіймав настрій всім довкола.

За спогадами рідних, в цивільному житті Олександр любив грати в компʼютерні ігри, обожнював тварин, читати, особливо цікавився історією. Був націоналістом, сильно любив рідний Маріуполь. Хотів обʼїздити всю Україну, а особливо побувати в Карпатах. Постійно прагнув пізнавати щось нове, був дуже відкритою і дуже впертою людиною. Знав, чого хотів від життя.

В лютому 2020 року Олександр потрапляє до полку "Азов" НГУ. Для цього довелося докласти неабияких зусиль, і вдалося не з першого разу. Будучи наполегливим, він зумів скинути близько 30 кг та виконати складні нормативи. Ставши до лав полку, взяв собі позивний «Торба».

Влітку 2020 року Олександр одружився із коханою Марією. Дружина згадує, що зустрічатися вони почали ще підлітками, а в останній рік до повномасштабної війни планували дитину. Олександр дуже хотів сина.

Початок повномасштабної війни «Тара» зустрів разом із побратимами в Маріуполі. Мужньо боронив оточене місто у боях з переважаючими силами ворога. Поки місто ще не так сильно обстрілювали, дружина та батько Олександра кілька разів приїздили до нього, привозили їжу та потрібні речі, а востаннє вони бачились 9 березня. В той день він приїхав та намагався заспокоїти кохану, відволікти. Казав, що захисники міста обов’язково вистоять. Головне, щоб його родина виїхала і він був спокійний. Навіть в такій ситуації він ніколи не падав духом.

Олександр Тараман загинув 1 травня 2022 року. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).